Monday, February 5, 2007

About AIESEC

Натрапила на спільний блог старих айсекерів, які зараз розкидані по світу, вірніше старих дівчат айсекерів. Таке дивне відчуття усвідомлювати, що ці люди теж були в Айсику.. що їх таке доросле і самостійне життя теж починалося з цієї неймовірної організації.
Цікаво, як закінчиться для мене айсик? І саме головне скільки людей я зможу назвати своїми друзями, такими справжніми і вірними....? Я давно говорю, що в Айсику саме головне - це люди.... і ті контакти, які ми будуєм, є найцінніше і найголовніше, для чого варто працювати і досягати результатів.. Скоро закінчиться мій термін.... появляться нові люди, нова команда... для мене почнеться новий рік... Нові здобутки і нові втрати... але що буде з людьми з якими я зараз працюю? Чи буду я знати, що робить моє ЕБ, мабуть за них я ще можу гарантувати , що так, все ж таки в одному місті, принаймі поки що.
Але чи буду я спілкуватися з людьми з айсик України, чи не пропадуть вони десь на зовсім, і стануть такими ж чужими, як були до цього року....
Думала за Вінко, і зрозуміла, що якщо принаймі з 10 - ма % - ми людей присутніх там, через декілька років я буду спілкуватися, їздити в гості і ділитися своїми радостями і невдачами, то можна буде сказати, що я недарма пробула в цій організації :)

2 comments:

Unknown said...

Ну не знаю на рахунок всієї України, а в нас в старому борді все ще цікаво бути разом і з деякими людьми з України теж. хто зна як воно буде.

Unknown said...

будеш їздити, будеш:-)))
і до тебе приїдуть, нароблять кавардаку і далі поїдуть:-)