Ностальгія......

Скучила за прекрасною можливістю подорожувати. Звісно зараз я подорожою набагато більше і масштабніше.. тепер весь світ може бути мій :) але це вже зовсім інша прекрасна можливість..... я скучила за гітарою і червоними язиками багаттям, скучила за холодом
весняного ранку і першою росою на палатці.....скучила за лісом і холодними річками... горами і долинами, квітами і такими високими соснами........
Багато хто знає, що я займалася туризмом, але що то означає мабуть зрозуміють тільки ті, хто це спробував.
Коли поборюючи свій страх, ти дерешся на скалу, - і ти щасливий подолавши два метри дороги, а якщо ще й тобі не дали штрафних балів.. тоді це вже перемога..

Коли ти прокидаєшся разом з сонцем, вилазиш з теплого спальника і йдеш до гірського джерела щоб остаточно прокинутися, помившись в льодяній воді..... Коли на одній поляні знаходиш більше ящірок (Саламандра плямиста), які занесені в Червону книгу, ніж самих людей....

Мабуть все це можна зробити і зараз... поїхати в гори... в ліс..з палаткою.... на туж таки поляну.... але є шось чого вже не буде.... не буде змагань....... не буде смаку перемоги чи поразки.. а їх було багато.......
а ще я певне більше ніколи, отак просто не побігаю по лісі з картою і компасом.. скорочуючи дорогу через яри і балки, через просіки і вирубку лісів.... коли кожен крок наближає тебе до перемоги....
Дивно так, сидячи дома, і згадуючи, про то як бігала по лісу.. мені стає страшно... то дійсно страшно сама в лісі.. серед змій.. ящірок, з картою, яка вже замазана вся в болоті, - в яке ти впала, ще після першого повороту.... але мені ніколи не було страшно.. я бігла бо знала, що не можу підвести команду.... і то було так прикольно!!!

А ще перша любов... і все ж там.. в горах... коли вже давно сонний час, а ти пробираєшся через ліс, на другий кінець наметового табору, бо так не хочеться спати.......і ніч така місячна... і все так по-дитячому добре... і навіть оппечені руки, чи розтягнуті звязки на ногах, і синяки по всьому тілу від системи і спорядження в якому приходиться ходити мало не ввесь день...... не могли зупинити мене. :)