Я зараз читаю дві зовсім різні книжки за жанром, вирішила поділитися дечим:
1. Леслі Пірс - Чужая жызнь, - щось середнє між жіночим романом (читається швидко), детективом (половина книжки і вже два вбивства і два викрадення), але саме головне, що попри всі події, які описуються, я знайшла речі над якими дійсно задумалася.. Людина кидає все заради іншої людини, і їде в інше місто... зовсім саама - без сімї... друзів.. навіть грошей... - задумалася.. А я б так змогла заради когось зробити? Звісно Україна - це не Англія 60-тих років, а моя мама буде рада якщо я навіть за каліку заміж вийду, лиш би вийшла (то тема іншого дня), але чи могла б я кинути все - друзів.. родину.. і поїхати світ за очі за кимось?
А якщо не закимось.. то навіть просто, я часто думаю про своє майбутнє... і поки що в свому місті я себе не бачу.. та чи стане мені сили, отак зібрати валізу і переїхати кудись??? - от думала я над тим ... і зрозуміла, що рік тому певне б ще сказала - ні, а тепер... не те що так, а Я ХОЧУ ЦЬОГО!!!!!
2. Джим Колінс - Від хорошого до Великого - книжка серйозна про те, що є компанії хороші, а є великі.... і я от читаю і задумуюся а АІESEC в Україні, до чого відноситься ? А куда віднести свій ЛК? Хороший ЛК, хороша країна, а як зробити це великим.. чи достатньо залишатися хорошим?
А ще там написано, що дослідження показали - з 10 компаній, де топ менеджери були іноземці лиш в одній іноземець дійсно допоміг компанії... Хм і знову думаю про АIESEC - а наші МС СЕЕDи, ми таки дійсно такі унікальні і нам корисно брати іноземців, чи ми відносимося до тих 9 компаній... ??????
читаю і думаю................
3 comments:
"Гут ту грейт" - таки дійсно прікольна книжечка :))) лишень не все бери так близько до серця - більшість викладених концепцій українській економіці ше не підходять, а айсеку і падавно (все-таки це не бізнес структура), хоча я згодна з тим що людський фактор якраз в айсеку це першочерговий чинник :))) але то таке, не про це хотіла з тобою поговорити, а сказати хотіла тобі таке: ти собі задала питання чи змогла би ти колись отак взяти і поїхати кудась??.....
америку не відкрию коли скажу шо тіікі ти сама зможеш собі відповісти на це питання, але ше добавлю таке :))))
знаєш, всі ми, і я в тому числі, виховані в середовищі, коли ми страшно залежні від зовнішній чинників - батьки, друзі, прив"язаність по певних місць, спогадів, вулиць, речей........ ми в айсеку говорим часто про таке поняття як челендж - але шоб справді відважитись на нього треба спочатку відкинути всі ці зовнішні чинники
ми добре навчені жертвувати своїми інтересами заради когось, шоб КОМУСЬ було добре. а як же МИ??? хто по нас подбає??? якось не прийнято в нашому суспільстві робити шось для себе, бо тебе зразу охрестять егоїстом.... при чому тут твоє питання про переїзд?? а от до чого - ти ніколи не відважишся на це якшо не виконаєш одну-єдину, але необхідну умову - не відкинеш зовнішній світ!!!! все що внутрі тебе - це єдиний світ який ти маєш знайти і не відпускати. звичайно важко і боляче сказати мамі з татом па-па, друзям і вулицям дитинства щасливо залишатися..... але твоє щастя - це лише ТВОЄ щастя і складається воно з ТВОЇХ бажань і ТВОЇХ мрій, які не обов"язково співпадають з планами і надіями інших. єдиний челендж в житті - самій собі зізнатись в СВОЇХ СПРАВЖНІХ бажаннях і очікувань від СВОГО життя.
у мене питання (риторичне :))) - чим я відрізняюсь від тебе?? (або чим ти відрізняєшся від мене - нема різниці)???? я приїхала в київ, я змогла.... і не тому що тут мій брат який мені міг помогти - наоборот, по приїзді він мені сказав: "приїхала? ну в пєрьод, крутись як хочеш... ну якшо буде зовсім-зовсім повний п...ц от тоді можеш прийти" - і я йому дуже вдячна за ці слова і за це "кідалово" (як я це назвала :)))
бо я тепер знаю цей присмак - жити ДЛЯ СЕБЕ :))))))
знаєш шо значить слово самодостаточний??? це коли тобі достатнього тебе самого (ти себе жалієш, ти себе хвалиш, ти даєш поради, ти критикуєш, ти від себе ловиш кайф, ходиш з собою на свіданія.... :)))) - ТИ центр СЕБЕ :))) будь самодостатньою, і тоді в тебе зникнуть питання "чи змогла би я то, чи можу я ето", і не тому шо ти найдеш відповіді на ці питання (так я можу чи ні я не відважусь) - вони просто зникнуть з твого життя бо ти просто навчишся
робити те що хочеш (а в цей момент питання "можу" не стоїть, питання лише в твому хотінні). ти колись лазила по деревах??? чи задумувалась ти всерйоз про неможливість залізти на верхушку дерева - все-таки високо, галки тонкі.... але саме на верхівці самі смачні вишні (або яблука :)))) - ти просто лізеш по дереву, ти безумовно обережний, але ти лізеш
і не тому шо ти цілеспрямований, настойчівий (чи ше яку там теорію може розвинути айсек) - а тому шо в момент лазання ти просто виконуєш своє хотіння
отакий вот умняк, в моїх висказиваніях ти не найдеш готових відповідей, іноді це може бути просто набір непанятних фраз без смислу, але єдина думка яку хотіла я тобі донести - і це не стосується цього конкретного випадку з тобою, а взагалі всього життя і вапше це має стати способом життя - оь ця думка: будь егоїсткою:))))) звичайно не варто сприймати мої слова буквально і взяти і замкнутись лише на собі.... золоту середину треба шукати завтжди
але коли твої вчинки, слова і вапше всьо почнуть виходити із твого серця - тоді ти станеш трошки щасливішою, бо почнеш робити те, що хочеш НАСПРАВДІ, бо перестанеш відповідати чиїмось очікуванням, бо одною з головних цінностей твого життя стане любов і щастя (а які компоненти входять в це поняття - це вже твоя справа)
Bailakova
хіііх, ти навіть з своїм напруженим робочим графіком встигаєш щось та й почитати? молодець :)
а я б зібрала валізу і поїхала б... головне мати ціль і бажання :)
цьомаю
Ну Іра... мушу ж я чимось ночі коротати... :)
Post a Comment