хтось підтримує, хтось дорікає, намагається будь-що вказати на твої помилки, правда коли в тебе щось виходить, чомусь забуває про це сказати... але це ж наромально. Чи ні???
Чомусь люди від яких ти чекаєш підтримки, і просто хорошого слова, в найважчі моменти ти чуєш тільки докори і зневагу.
Чому люди так легко роблять висновки і малюють в своїй голові картинки, - навіть не намагаючись розібратися, що ж насправді коїться?
а ще, що таке челендж про який ми так багато говорим в AIESECу? Це щось спеціально придумане для лузерів щоб хоч якось дати пояснення ситуаціям які відбуваються?? чи то так має бути, щоб сказати, що ти в організації була не дарма???
А ще де межа між роботою і фаном в AIESECу?? Що ж тепер є ця організація?? Роботою, де за будь-який промах тобі обовязково нагадають купу разів, але якщо ти зробив щось вагоме в організації, то так швидко про це забувають..... Це та організація яку будували 59 років??
А знаєте, що ще зрозуміла, що ми дуже всі корисливі, якщо нам щось треба ми так часто обіцяємо золоті гори - лиш щоб отримати своє, а коли воно вже в нас... відмовляємся від своїх слів :) ну то що, може пора мінятися??? А глобал лідерс оф туморов???